Танцювальна мрія або торт з балеринками
У мене з класичним балетом ніколи не було нічого спільного. Ключове слово тут „ніколи”. Я і у звичайних танцях не відзначаюся особливою граціозністю. Але, як і більшість людей, що позбавлені таланту, танцюю охоче. Та балет завжди викликав нудьгу та сум. Мабуть тому, що з дитинства ми добре знали: якщо по телевізору показують балет – помер хтось із керівництва держави. А значить, ніяких казок та мультиків.
І ось доля почала активно підштовхувати мене до визнання класичного танцю. Спочатку на минуле Різдво я отримала у подарунок квитки на балетну виставу. То було казкове видовище. По-перше, це насправді була казка – „Про Білосніжку та сімох гномів”. По-друге, цікаві костюми, чудова хореографія, захоплююча постановка та гарна музика створювали вражаючий ефект. І, нарешті, наживо все це для мене було вперше. Та невдовзі захотілося відвідати ще й знаменитий театр „Ла Скала” і ми потрапили вже на інший казковий балет – „Лускунчик”. А потім потім був захоплюючий авторський концерт під відкритим небом від Роберто Болле, а потім… я зрозуміла, що люблю балет!
Тому з особливим задоволенням почала водити одну з моїх підопічних дівчаток на секцію класичного танцю. І мені доводиться щотижня бути свідком маленького дива. З вулиці приходять звичайні п’ятирічні дівчатка – сором’язливі чи розбишакуваті, жваві чи тихенькі – та, одягнувши балетний костюм, раптом перевтілюються на граціозних маленьких балерин. Вони починають інакше рухатися, спілкуватися і навіть гратися. Тому що танець – завжди казка, гармонія, мрія!
А мрії то така тонка матерія, що потребує підтримки та підживлення. І не важливо, що ніхто, або майже ніхто із теперішніх маленьких танцівниць не виступатиме на сцені Ла Скала чи іншого менш відомого театру. Сьогодні танець є і він допомагає їм почуватися гарними та впевненими у собі. І якщо дитина навіть на власний день народження хоче торт з балеринами, то хіба можна відмовити? Але одна справа пообіцяти, зовсім інша – реалізувати обіцяне.
Як тут бути? Купити фігурку балерини і приладнати її на торт? Я спробувала, то велика трата часу на похід по крамницях і дуже невтішний результат. Або зовсім немає того, що треба, або розміри чи матеріал не підходять. Самотужки виліпити танцівницю з цукрової мастики? Для цього потрібні неабиякі навички, фігурка мусить бути витонченою та легкою. Як завжди, у тупиковій ситуації краще запитати у пана Гугла. І вихід знайшовся! Я натрапила на чудову ідею, що під силу навіть початківцю, знаходиться вона тут: //stariy-chemodan.livejournal.com/73705.html. Там же є і англомовний варіант допису.
Отже, нам знадобиться:
- гнучкий металевий дріт
- столові серветки
- крохмаль
- голка з ниткою
- ножиці
Металевий дріт повинен бути гнучким, добре моделюватися, та водночас не занадто тонким, щоб добре тримати форму. Я мала вдома трохи затонкий дріт, тому довелося скручувати його вдвоє. З розмірами кожен мусить визначитися самотужки, залежно від бажаної величини майбутньої балеринки. Орієнтовно можу сказати, що я відрізала два шматки дроту довжиною 26 см і склала їх навпіл, як на фото (1), потім скрутила їх, формуючи хрестоподібну конструкцію з роздвоєнням унизу, то буде майбутній „скелет” нашої танцівниці (2). Потім для „ніг” додала ще один відрізок дроту, щоб після роздвоєння він також був подвійний (3).
Тепер настала черга крохмального клейстеру. Столову ложку крохмалю потрібно розбовтати з кількома ложками холодної води, постійно помішуючи, влити цівкою півсклянки окропу. Повинна утворитися клейка рідина, у разі необхідності можна трохи підігріти. Відкласти клейстер до повного охолодження. А тим часом підготуємо серветки. До столу ми часто шукаємо щільні серветки, зараз є у продажу навіть такі, що подібні до тканин. Так от, для цієї роботи вони нам не дуже підійдуть, навпаки, краще брати дешеві, одношарові, вони тонші і краще імітують одяг танцівниць. Якщо серветки дво- чи тришарові (зараз таких більшість), то потрібно поділити їх на окремі шари. Лицьовий шар (той, що з малюнком) відкладаємо набік, використовуватимемо наразі білий нижній шар. Рвемо (не ріжемо ножицями!) його на стрічки і починаємо обмотувати нашу дротяну основу і промащуємо зверху клейстером (4). Продовжуємо таким чином, доки не покриємо весь дротяний каркас. Намотуємо трохи більше стрічки, щоб утворити потовщення там, де має бути голова та тулуб. Відкладаємо до остаточного висихання.
Найцікавіший етап – формуємо балетну пачку. Одношарову серветку (або один шар із багатошарової) складаємо учетверо, зазвичай вони вже продаються у такому вигляді. Потім складаємо по діагоналі у напрямку центру і ще раз навпіл у тому ж напрямку. Від центру відміряємо бажану довжину „спіднички”, вільний край серветки обрізаємо, злегка заокругливши кути (5). Скручуємо серветку спочатку в один бік, а потім у інший. Розправивши її, побачите, що вийшов диск із цікавими гофрованими складками від країв до центру (6). Щоб спідничка була пишнішою, нам знадобляться кілька таких шарів, тож повторюємо все спочатку ще 3-5 разів. Накладаємо гофровані шари один на інший. Можна використати кольорові контрасти, зробивши верхній шар спіднички кольоровим, а нижні – білими чи навпаки (7). У центрі прорізуємо невеличкий отвір і через нього „одягаємо” балеринку (8). За допомогою нитки щільно закріплюємо спідничку на талії танцівниці (9).
Ось все і готово! Що далі? Те, що вам підкаже фантазія! Можете прикрасити балеринками новорічну ялинку, підвісити її у вікні, зробити гірлянду із танцівниць, що „літають” у повітрі… Я приладнала їх на іменинний торт. Балеринки виготовлені з нетоксичних матеріалів і тому можуть бути використані у контакті з їжею, а видалити їх перед нарізкою десерту – справа кількох секунд. Зате святковий ефект від такої прикраси просто приголомшливий. Маленькі гості того свята ще й досі згадують „торт із балеринками”, хоч і давно забули, яким він був на смак!