Солодкий перець із картоплею по-калабрійськи
Коли я вирішила створити власний маленький світ під назвою Altromenu, головною ціллю було розповісти про Італію через її неповторну кухню. Певно, саме абсолютну перевагу мають типові рецепти, що притаманні тому чи іншому регіону, хоч часом буває майже неможливо точно стверджувати, де саме народилася та чи інша страва. Проте неважко помітити, що кухні деяких регіонів займають значно більше місця за інші. А все тому, що вони мені краще знайомі. Я побувала майже в усіх регіонах, але це не порівняти з десятьма роками, які я прожила у Лаціо чи з трьома роками надзвичайно цікавої роботи у Марке. У Ломбардії я взагалі створила сім’ю і живу там ще й зараз. Досить часто доводиться бувати у Лігурії, Апульї, Валь Д’Аості та Абруццо. Щоразу то нові відкриття, незабутні враження та незначні раніше рецепти.
Сьогодні хочу вперше торкнутися кухні регіону, про який ще не доводилося писати. Це чарівна Калабрія, гарна та несподівана, трохи дика і домашня водночас. Деякі історики стверджують , що Калабрія – то власне і є справжня Італія. У давнину на цій території були поселення, якими керував вождь Італо, його підлеглих називали „італі”, а місцевість – Італією. З плином часу на формування калабрійської кухні впливали греки, араби, іспанці, французи та ще бозна хто аж допоки не викристалізувалася їх власна, неповторна і самобутня кухня. Часто її страви мають спільні риси із наїдками сусідніх регіонів, водночас зберігаючи власний калабрійський характер.
І навіть якщо ви ніколи не були на Калабрії, дуже можливо, що вже доводилося чути про знамениту цибулю із Тропеї (має відзнаку IGP), гірську картоплю із Сіли (теж із відзнакою IGP), солодкий перець роджіанезе, який можна використовувати як свіжим так і висушеним, ну і, звичайно, гострий калабрійський перчик, який місцеві жителі із любов’ю називають „червоним золотом”. То, може, саме з них і почнемо знайомство із калабрійською кухнею? Тим більше, що існує простий і дуже смачний гарнір, до якого входять всі ці „знаменитості”. Це картопля із перцем, або pipi e patatі, так його називають на калабрійському діалекті. Я цю страву дуже люблю і, навіть коли не маю автентичних калабрійських овочів, все одно готую. Хоч вона дещо і поступається, але виходить незмінно смачною!
Якщо цікаво – приєднуйтесь! Складники 4 порції:
- 4 картоплини
- 2 солодких перця (краще різного кольору)
- 1 червона цибулина (краще з Тропеї)
- гострий перчик (за бажанням)
- оливкова олія
- сіль
Картоплю почистіть та помийте, наріжте дольками. Солодкий перець теж помийте, розріжте навпіл, видаліть ніжку, насіннєву камеру та внутрішні перетинки, наріжте крупними шматками. Цибулю звільніть від лушпиння, зріжте денце та чубчик, розріжте навпіл та нашаткуйте пластинками. У глибокій пательні розігрійте оливкову олію. Якщо любите пікантний смак, за бажання можете покласти кілька шматочків гострого перчика. Викладіть на пательню підготовану картоплю (1). Постійно помішуючи, обсмажте її з усіх боків 5-8 хвилин на досить високому вогні, щоб картопля подрум’янилася, але олія не диміла. Як тільки дольки набудуть золотистого відтінку, додайте нарізану цибулю (2), а за кілька хвилин по тому – солодкий перець (3). Зменшіть вогонь, посоліть до смаку. Накрийте кришкою та готуйте все разом ще 10 хвилин, час від часу помішуючи.
Здебільшого немає необхідності додавати воду під час приготування перцю з картоплею, овочам вистачає вологи, яку виділяє перець, таким чином страва виходить смачнішою та гарнішою. Вливання води може призвести до того, що картопля почне розсипатися на дрібні шматочки. Перець з картоплею добре подавати до столу гарячим, хоча теплий він теж не втрачає свій добрий смак. Цей гарнір добре пасує до гарячих м’ясних страв. А ще на Калабрії досить поширеним є звичай начиняти ним бутерброди (panini) разом зі смаженими ковбасками. Для підсилення смаку перцю з картоплею можна за бажанням додати сушену материнку (орегано), свіжий базилік чи петрушку.