Золотий крем сабайон (zabajone, zabaglione) до золотого хліба pandoro: гоголь-моголь по-італійськи
Коли йдеться про дитинство, ми часто вживаємо слово “незабутнє”. Але якщо добре подумати, то виявиться, що більшість дитячих спогадів все таки не зберігається у нашій пам’яті. Залишаються тільки найсильніші, незалежно від того, були вони добрими чи поганими. Хороші час від часу ми витягуємо на світ божий, милуємося ними, як святковим платтям, охоче переказуємо близьким і друзям. Ну а погані… вони самі спливають, як… ну, ви зрозуміли. От згадаєш і одразу подумаєш „я ОЦЕ з дитинства ненавиджу!”
Для мене справжнім кошмаром дитинства був гоголь-моголь. Його ні з того, ні з сього вирішив додати до сніданку батько, який ніколи раніше особливо не переймався моїм харчуванням. Але міф про те, що сирі яйця мають абсолютно чудодійні властивості у той час вкотре повернувся до життя і кожен день зранку на мене чекала бовтанка з двох яєць із сіллю та цукром… на смак то було так собі, але я була слухняною, а головне всеїдною дитиною, тому все випивалося до останньої краплі, адже здоров’я забагато не буває! .. Порятунок прийшов несподівано у вигляді рясної алергічної висипки і гоголь-моголь був остаточно і безповоротно забутий.
Згадала я про нього в Італії, коли прочитала рецепт приготування крему-десерту сабайон (zabajone). Відразу подумалося “знову гоголь-моголь?.. ні, дякую!” І знову до справи втрутився випадок. Одного разу в гостях за різдвяним столом мені довелося скуштувати традиційний святковий кекс pandoro ( “золотий хліб” в перекладі), що подавався з легким ароматним золотистим кремом. Це було неймовірне поєднання! Згодом я запитала у господині рецепт і страшенно здивувалася, дізнавшись що це і був сабайон! В цьому році до Різдва я вперше зважилася подати “золотий хліб” із “золотим” кремом і можу вам сказати, що це зовсім не складно, хоча для першого разу було трохи страшнувато, адже крем готується безпосередньо перед вживанням і подається найчастіше теплим. Але давайте про все по порядку.
Отже, на 4 порції десерту знадобиться:
- 4 яєчних жовтки
- 70-100 г цукру
- 50-100 мл вина Марсала (або іншого за бажанням)
Якщо плануєте подавати сабайон в якості крему до бісквіту, печива або, як у мене, до кексу пандоро, то цієї дози вам з лишком вистачить на 4 порції. Якщо ж будете представляти його в порційних вазочках як самостійний десерт з горіхами, шоколадом або, наприклад, свіжими фруктами, то кількість інгредієнтів, можливо, доведеться збільшити або навіть подвоїти. Смак крему, як ви розумієте, в основному визначається типом вина. Крім Марсала, можуть бути використані Porto, Moscato, Malaga, Vin Santo, Madera або навіть деякі лікери.
Нам знадобляться дві ємності різного діаметру, наприклад, дві каструльки з нержавіючої сталі, щоб одна вільно входила в іншу для формування водяної бані. У велику наливаємо трохи гарячої води і ставимо на невеликий вогонь, щоб вона не кипіла, а лише злегка “дрижала”. У меншу поміщаємо жовтки і цукор (1) і починаємо збивати міксером без водяної бані. Як тільки маса посвітлішає, додаємо потроху вино (2), продовжуючи збивати. Переміщаємо каструльку на водяну баню і збиваємо до тих пір, поки маса не стане пінистою і значно збільшиться в об’ємі. Після цього відразу ж прибираємо крем з водяної бані (готуючи вперше, я забула і нижній шар крему перетворився на солодку яєчню!;))). Поливаємо теплим кремом порційні шматки пандоро (за бажанням їх теж можна трохи розігріти в духовці!) І відразу ж подаємо до столу! У такому вигляді різдвяним кексом охоче поласують навіть ті, хто зазвичай скептично до нього ставиться! Солодких вам свят і вдалого застілля!!!