Страва-свято – полента

Є свята, до яких традиційно готуються певні страви. Неможливо уявити собі українське Різдво без куті або Великдень без паски. Деякі страви не прив’язані до певних дат, але вважаються безсумнівно святковими, особливо якщо йдеться про рідкісні чи високоякісні інгредієнти або досить складне та тривале готування.  Наприклад, фарширована качка, лазанья чи страви з дичини навряд чи можна віднести до буденного меню. А буває також, що вже саме приготування певних страв є святом. От ви можете уявити собі людину, яка купує м’ясо, терпляче його нарізає, маринує за „секретним” рецептом, наступного дня збирає дрова, розводить вогонь, нанизує шашлик, з любов’ю смажить його над розпеченими жаринками і, нарешті, з’їдає все це… на самоті?!! Та ніхто так не робитиме, у приготуванні шашлику перша дія – зателефонувати друзям, щоб знати, скільки м’яса купувати!

Ось такою ж стравою є і полента. За своєю суттю це їжа бідняків, у давнину її готували ті, кому хліб був просто не по кишені. Люди похилого віку розповідають, що за старих часів готову поленту виливали на величезну дошку, потім нахиляли її в різні боки для того, щоб утворився невисокий рівномірний шар, поливали її відповідною заправкою або просто посипали тертим сиром (а в свята і тим, і іншим), потім навколо сідало все численне сімейство і починався бенкет. Тут вже хто був спритніший, тому і діставалося більше, така полента нагадувала географічну карту, тому що їдці „просувалися” від краю до центру з різною швидкістю. Зараз багатодітні сім’ї в Італії зустрічаються досить рідко, але звичай збирати навколо поленти широке коло друзів зберігся. Як тільки з’являється ідея приготувати цю страву, тут же виникає питання, кого покликати в гості. Адже нерозумно витрачати кілька годин на приготування заправки, потім близько години на саму поленту і все заради кількох людей!

Моїх співвітчизників не так легко здивувати стравою на зразок поленти. Наїдки з кукурудзяного борошна здавна займали важливе місце у щоденному меню українців. Кулеша, бануш, чир та деякі менш відомі варіанти страв свого часу були вагомим та дешевим замінником хліба. А от що здивувало мене особисто, це те, що у Італії для приготування поленти у різних місцевостях використовують різні види кукурудзяного борошна: борошно з висівками у Трентіно, крупного помолу у Ломбардії, тонкого помолу у центральних регіонах, борошно з „білої” кукурудзи у Венето, а також гречане (здебільшого у альпійських селищах), ячмінне (на Сарденії) та навіть каштанове (у тосканських Апеннінах) борошно. 

Поленту готують здебільшого взимку, вона має більшу популярність у північних регіонах, за що мешканців жартома називають „полентонами”.  І популярність заслужила власне навіть не сама полента, вона як і раніше готується з води і кукурудзяного (чи іншого) борошна. Справжнім кулінарним шедевром вона стає через надзвичайно вдале поєднання з іншими стравами. Кассьола, спеццатіно, рагу з дичини, рибні, сирні та м’ясні заправки, то лиш приблизний перелік можливих доповнень. На італійському кулінарному сайті agrodolce.it є цікавий допис про найбільш вдалі рецепти з полентою: https://www.agrodolce.it/2014/11/11/polenta-le-ricette-tradizionali-regionali/ 

Один з найбільш поширених і улюблених варіантів я привела в попередній статті про кассьолу, а зараз пропоную розібратися, як же готувати кукурудзяну поленту.

На 4 порції нам знадобиться:

  • 2 л води
  • 450-500 г кукурудзяного борошна
  • 1-2 столові ложки оливкової олії
  • 1 столова ложка солі
  • секретний інгредієнт – „ліктьова олія”

Співвідношення води і борошна в цьому рецепті 1: 4, так вийде напіврідка полента, по консистенції вона буде як йогурт. Якщо ж для інших рецептів вам потрібна полента, яка “тримає форму”, то співвідношення повинно бути 1: 3. У каструлю з водою кладемо сіль, оливкову олію (1), доводимо до кипіння. Потім потроху починаємо всипати кукурудзяну муку (2), одночасно збиваючи вінчиком, щоб уникнути формування грудок. Коли вся мука буде додана (3), приходить черга секретного компонента – olio di gomito, “ліктьового масла”. Так італійці жартома називають ручну працю, коли потрібно докласти сили і терпіння. Поленту потрібно варити при постійному помішуванні 30-40 хв, дехто пропонує до години. Ось тут і стануть у пригоді друзі, можна помішувати поленту по черзі, таким чином всі бажаючі зможуть взяти участь у процесі. Не зайвим буде мати напоготові трохи окропу, щоб додати в разі, якщо полента вийде занадто густа.

Готову поленту розливаємо по тарілках, зверху викладаємо заправку, або ж подаємо дві страви у різних тарелях. Полента через в’язку консистенцію довго залишається гарячою в центрі, тому їсти її потрібно обережно, починаючи від краю тарілки (як у дитинстві ми їли манну кашу, пам’ятаєте?), щоб не обпектися. Можливо тому старовинний спосіб з дерев’яною дошкою був набагато цікавішим і безпечнішим, вам не здається?


Перші страви

Романтична історія пасти і рагу по-болонськи („алла болоньєзе”)
03.03.2020
Паста з копченим лососем і горілкою (чи без неї)
01.01.2019
Равіолі з сирним кремом
22.06.2020
Червоний український борщ
31.05.2021
Паста з квасолею
09.02.2020