Котлети у томатному соусі – це мені треба!
Вам ніколи не спадало на гадку, скількох непотрібних зусиль і зайвої праці можна було б уникнути, поставивши собі одне просте запитання “а воно мені треба?” Причому це стосується як важливих життєвих ситуацій, так і простої повсякденної рутини. Ось, наприклад, сьогодні я вирішила приготувати котлети в томатному соусі і в зв’язку з цим згадала стару сімейну історію тридцятирічної давності. Це був дуже “консервативний” період в моєму житті… ну, в тому сенсі, що ми робили дуже багато консервів “на зиму”. Кількість захованих в коморі банок дозволяло пережити не тільки звичайну, але і дві-три полярних зими. Незважаючи на це, звідкись з’являлися все нові рецепти і виробничої цикл запускався по-новому.
Коли зовсім закінчилися скляні банки всіх розмірів і форм, процес нарешті зупинився. Але тут, як на зло, прийшла мамина подруга і принесла нову ідею – консервовані рибно-м’ясні (!) тефтелі (!!) з рисом (!!!) в томатному соусі. Це було нове слово в справі домашніх заготовок, такий шанс не можна було втрачати. Ну як це, варення є, компоти є, маринадом запаслися, салати, заправки, соуси зробили, навіть тушонку, сало і ковбасу закрили, а тефтелів… немає? !!
Ось тут і задати б собі питання “а воно мені треба?” Але ми не спасували перед труднощами: у сусідки позичили десяток банок, мама взялася потрошити гусака, я чистила і відділяла від кісток рибу, тітка перебирала рис (такий рис був в той час ). Потім ми мололи фарш, робили і смажили котлети, варили томатну заправку, розкладали все це справа по банкам, стерилізували в воді, потім запікали в духовці… до вечора всі були без задніх ніг. А результат? Найбільш точно висловився дідусь, він спробував і сказав “ні риба, ні м’ясо”.
А найсмішніше те, що рецепт котлет (тефтелів, фрикадельок, мітболів, називайте як хочете) в томатному соусі нескладний і досить швидкий у приготуванні, та й подавати до столу їх можна хоч відразу, а хоч і наступного дня розігрітими. Працюючи на повний день, я дуже часто користуюся цим рецептом. Тому немає особливого сенсу налагоджувати серійне виробництво про запас, як і немає необхідності в занадто незвичайних поєднаннях продуктів. Я часто готую такі котлетки нашвидкуруч, аби тільки у холодильнику було все необхідне.
Отже, на 4 порції потрібно:
для котлет
- 500-600 г змішаного фаршу зі свинячого і яловичого м’яса
- 100 г черствого хліба або панірувальних сухарів
- 100-150 мл молока
- 50 г тертого пармезану або грана падано
- 1 яйцe
- 1 зубчик часнику, сіль, перець.
для соусу
- 400 г консервованих протертих томатів
- 1 цибулина
- трохи зелені базиліка
- оливкова олія, сіль.
Черствий хліб поріжте на шматочки, складіть у чашу блендера із залізними лезами і подрібніть на крихти. Як альтернатива, можете використати готові панірувальні сухарі. Залийте їх молоком і залишіть на чверть години для набрякання. Потім додайте м’ясний фарш, тертий сир, яйцe, подрібнений часник (1). Добре перемішайте, посоліть та поперчіть до смаку. Якщо час дозволяє, то залиште приготовану масу ще на 20-30 хвилин, так наші котлетки вийдуть смачнішими. Тим часом приготуйте томатний соус. На оливковій олії пасеруйте дрібно нашатковану цибулю, додайте консервовані протерті томати і трохи води, доведіть до кипіння, посоліть та поперчіть. Тушкуйте на повільному вогні 10-15 хвилин, за бажанням додайте кілька листочків базиліку.
Підготовлений котлетний фарш поділіть на приблизно однакові порції, у мене з такої кількості виходить біля двох десятків. Змоченими у воді руками сформуйте м’ясні кульки (2) бажаної величини, власне я віддаю перевагу величині з невелике яйце. Панірувати та обсмажувати котлетки не потрібно, достатньо опустити їх у киплячий томатний соус (3) і через кілька хвилин обережно перевернути. Тушкуйте під кришкою на повільному вогні 20-30 хвилин. Ось наші котлети і готові. Скажу на додачу, що цей соус можна ще й використовувати для заправки пасти, таким чином питання ” чи це мені треба?” просто відпаде за непотрібністю.