Трофьє по-лігурійськи
Зараз все дуже просто. Тільки но я придбала пакуночок свіжої пасти Трофьє. Десь у коморі є баночка песто із базиліку. Спаржеву квасольку fagiolini намагаюся завжди мати у морозильнику, люблю її та й зручно, коли терміново потрібен гарнір, а часу для чищення овочів обмаль. Що іще? Знадобиться кілька картоплин, але у льоху практично завжди є певний запас. Отже, ви вже зрозуміли, що я збираюся приготувати на обід, чи не так? Приготування трофьє по-лігурійськи із сучасним асортиментом продуктів не складають ніяких труднощів і отримати цю смачну, здорову та оригінальну страву часом навіть легше, ніж скористатися фаст фудом.
Та так було не завжди. Щоб приготувати справжні трофьє по-лігурійськи потрібно було трохи попотіти. Насамперед, власне трофьє. Готувалися вони завжди тільки вручну і здебільшого вдома. І до сімдесятих років минулого сторіччя, тобто, всього якихось п’ятдесят років тому, цей тип пасти був вузько локальним продуктом, незнаним за межами кількох населених пунктів, де зазвичай був у вжитку. Навіть місцеві власники ресторанів та крамниць, якщо не виготовляли трофьє власноруч, мусили звертатися за ними до вправних домогосподарок. І тільки коли цей торгівельний ланцюжок сягнув міста Генуя, стався несподіваний „віральний ефект”, якщо називати його по-сучасному. Зростаючий попит на свіжі трофьє спонукав до початку їх виготовлення індустріальним методом і вони швидко розповсюдилися по всій Італії. А згодом налагодилося ще й виробництво сухої пасти і зараз її експортують по всьому світу. Звісно, домашні трофьє мають кращий смак і я вже навіть поставила для себе ціль навчитися їх робити власноруч. Як тільки вийде щось путнє, обов’язково напишу відповідний пост. Та поки що задовільнимося тими, що придбані у крамниці.
Іншим важливим моментом є песто з базиліку, більш відоме як песто дженовезе. Ця чудова традиційна заправка теж подолала довгий шлях від маловідомого місцевого перепису аж до здобуття достойних позицій на продуктових вітринах всього світу. Зараз вже важко визначити, чи то успіх песто привернув увагу і до трофьє, чи навпаки. Безперечно тільки те, що разом вони складають неперевершене поєднання! Про те, як правильно готувати класичне песто, а також як зберігати його на зиму, варто написати окремо, що і буде зроблено у майбутньому. Та поки літо не минуло, пропоную сучасну версію, за якою можна приготувати песто нашвидкуруч будь-коли.
Звісно, вона не применшує переваги класичного методу. Бо розтертий у мармуровій ступці базилік краще зберігає насичений зелений колір та разом з іншими складниками утворює гладеньку кремоподібну консистенцію. Блендер у цьому відношенні дещо програє. Часто ніжні листочки при контакті з металевими лезами починають окислюватися, а інтенсивне подрібнення ще й нагріває суміш, що призводить до подальшого окислення та потемніння. Та за дотримання деяких простих правил цього можна уникнути і тоді не доведеться відмовляти собі у задоволенні поласувати смачною пастою зі свіжим песто, приготованим власноруч. Навіть якщо ви не є власником класичної мармурової ступки. Отже, не залишається нічого іншого, як взятися до діла та приготувати цю страву, наскільки просту, настільки ж геніальну!
Складники (на 4 порції):
- 500 г свіжої пасти трофьє
- 200 г картоплі
- 200 г спаржевої квасолі
- 50 г листочків базиліку
- 70 г сиру Parmigiano reggiano
- 30 г овечого сиру пекоріно
- 20 г кедрових горішків
- 100 мл оливкової олії
- 1 зубчик часнику
- сіль
Покладіть на вогонь кастрюлю для приготування пасти і, поки вода не закипить, займіться приготуванням песто. Як я вже зазначала, це сучасна версія приготування. Я чесно зробила спробу обійтися підручними засобами (1) і потовкти базилік традиційним способом та результат, тобто його відсутність, геть розчарував. Базилік практично неможливо розтерти на гладенькій керамічній поверхні, він тільки ковзає і все. Отже, доведеться все таки скористатися блендером, стаціонарним чи навіть занурювальним. Листочки базиліку, призначені для приготування песто, краще почистити м’якою полотняною серветкою, а не мити у воді. Таким чином зелень не набере лишньої вологи. Тільки якщо листочки дуже забруднені слід промити їх у воді, а потім викласти на полотно для просушування.
Щоб запобігти надмірному окисленню зелені, потрібно уникнути нагрівання та тривалого збивання. Для цього заздалегідь покладіть до морозильника чашу та леза блендера, а також подрібнені сири та підсмажені кедрові горішки, щоб вони добре охолодилися, заморожувати не треба. Складіть у чашу блендера часник та горішки і активуйте блендер на кілька секунд. Додайте листя базиліку, сіль та олію (2) і подрібніть все до однорідної консистенції. Щоб суміш не нагрівалася, збивайте її короткими проміжками по кілька секунд. У останню чергу додайте охолоджені сири і ще раз швидко збийте до отримання густого соусу. Як бачите, готове песто має привабливий вигляд та консистенцію (3) і можу запевнити, що смак і аромат вас теж не розчарують.
Та повернімося до нашої страви. Картоплю почистіть та наріжте кубиками розміром 1-1,5 см. У спаржевої квасолі видаліть обидва кінчики, стручки розріжте на дві-три частинки. Як тільки вода у кастрюлі закипить, вкиньте до неї нарізані овочі (4) та посоліть. Готуйте 5-7 хвилин, потім додайте трофьє і продовжуйте допоки паста не досягне стану „аль денте”. Картопля до цього часу має бути злегка розвареною. Песто викладіть до глибокої миски і трохи розведіть водою, у якій вариться паста (5). Готову пасту з овочами відцідіть на друшляк і додайте у миску з песто. Добре перемішайте, за необхідності можете додати ще трішки води, з якою песто і м’якоть картоплі мають утворити кремоподібний соус, що з’єднає у одне ціле всі складники (6). Негайно подбайте до столу, трофьє по-лігурійськи найкраще смакують коли щойно приготовані.