Смажені анчоуси в кукурудзяній паніровці
От бувають страви, що з‘їж зовсім трішки і, хоч смакує до неможливості, та відчуваєш, що більше не влізе ніяк! А з іншими наїдками совсем навпаки: тягнеш шматок за шматком і кінця-краю тому нема. Про це у Італії навіть існує приказка „…ніби черешні – одна другу тягне”. Особисто мені здається, що таку властивість мають будь-які дрібні смаколики, які можна брати руками. Чи то будуть вже згадані ягоди, чи різний дріб’язок для „перекусу”, який ми по-модному зазвичай називаємо снеками, чи різноманітні пончики-сирники-пиріжки, але якщо вже почнеш тягати до рота по одненькому, то зупинишся тільки як тарілка спорожніє чи шлунок почне волати „пробі!”
Я дуже люблю готувати їжу, що починає зникати вже у процесі приготування, коли домашні не можуть втриматися, щоб потайки не поцупити ласий шматочок. Тому завжди із задоволенням поповнюю свій зошит рецептів новинками такого виду. У Італії чи не найкращою знахідкою стали для мене смажені анчоуси. Багато хто з вас потисне плечима та скаже: „теж мені, відкриття – смажена риба!” Та зроблять так тільки ті, хто ніколи не куштував це диво. Бо хоч зовні анчоуси нагадують добре знайому нам хамсу і навіть є їхніми недалекими родичами, та відрізняються оригінальним неповторним смаком. Довший час я намагалася визначити, скільки ж потрібно насмажити анчоусів, щоб було вдосталь. Та зрештою полишила ті спроби – скільки не приготуй, все з’їдається без залишку.
Анчоуси можна смажити цілими, видаливши тільки голову та нутрощі, та якщо акуратно видалити ще й хребет і розкрити рибу „книжечкою”, то вийде значно зручніше як для смаження, так і до споживання. Панірувати теж можна по-різному. Найлегше – просто обсипати рибку борошном і посмажити. Часто використовують також класичну паніровку, коли вмочують у збите яйце, а потім обкочують у борошні чи панірувальних сухарях, рідше – подвійне панірування борошно-яйце-сухарі. Та щоб зробити страву значно эффектнішою та незвичайною, пропоную запанирувати анчоуси у кукурудзяному борошні. Для порівняння можете випробувати всі варианти, та я для себя остаточно вибрала саме цей останній.
Итак, на 4 порции потребуется:
- 800 г свіжих анчоусів
- 200-300 г кукурудзяного борошна
- соняшникова (чи інша рослинна) олія для смаження
- сіль.
Для кожної страви дуже важливою є свіжість первинних складників. Та коли йдеться про рибу, то свіжість є просто визначальною. На щастя, з анчоусами та й іншою дрібною рибою це питання вирішується досить просто. Бо якщо велика риба псується поступово і на перших порах можна за неуважністю не помітити ознаки несвіжості, то з анчоусами помилитися важко. Коли свіжі, вони блискучі і пружні, та вже з наступного дня починають розм’якшуватися, їх блискуча шкірка рветься і сповзає. Тому, придбавши свіжу рибу, по турбуйтеся приготувати її якнайшвидше, або принаймні почистити. Відділіть голову, починаючи від спинкиі тягнучи у бік черевця. Таким чином, разом із головою витягнете і і нутрощі. Проведіть пальцем вздовж черевця, щоб видалити рештки нутрощів, а потім вдруге з легким натиском, щоб розділити анчоус вздовж навпіл. Робіть це обережно, щоб половинки залишилися з’єднаними по лінії спинки (1). Видаліть хребет і промийте рибку. Про те, як чистити та розправляти анчоуси та іншу рибу згодом зможете прочитати у спеціальній статті в рубриці „Дилетант-клас”
Власне кажучи, підготовка анчоусів і займає левову частину часу. До речі, багато рибних крамничок можуть виконати цю роботу за вас. Як тільки закінчите із підготовкою риби, залишиться справжня дрібниця. У плаский таріль насипте кукурудзяне борошно, краще не дуже крупного помолу. Обкачайте анчоуси (2), трохи придавлюючи, щоб краще приставало борошно, надлишок струсіть. У пательні розігрійте олію і підсмажте рибку с обох боків (3). Готові анчоуси викладіть на складені у кілька шарів паперові серветки, щоб прибрати надлишок олії, посоліть до смаку. Подавайте до столу гарячими, краще зі свіжим зеленим салатом.